При Януковичу Міноборони розпродувало військову техніку направо й наліво

Один з керівників департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міноборони Артюшенко у 2012 році, виконуючи доручення тодішнього міністра оборони Дмитра Саламатіна, знайшов у Збройних силах України 23 “зайвих” танка Т-64БМ “Булат”, які було запропоновано відправити на експорт до Індонезії, повідомляє Дзеркало Тижня, інформують Патріоти України.

Так, в березні 2012 року заступник міністра оборони Пляцук доповів йому, що до міністерства звернулося керівництво “Укрспецекспорту”, з проханням про сприяння у виконанні контрактних зобов’язань.

У зв’язку з цим Пляцук запропонував зняти 34 одиниці пострілів для артилерійської установки 2М-3М з поточного боєкомплекту Військово-Морських сил України ЗСУ, з подальшою компенсацією з боку спецекспортера. Міністр оборони підтримав дану ініціативу, підписавши відповідний документ.

“Ще один державний чиновник — один із керівників департаменту розробок та закупівлі озброєнь і військової техніки Міноборони Артюшенко — на початку липня 2012 р. доповів, що він, виконуючи доручення міністра, провів в українських Збройних силах пошук танків БМ “Булат” для забезпечення потреб збройних сил Республіки Індонезія. Цей діяч виявив, що у військовій частині А1815 забагато танків “Булат”, і запропонував 9 із 40 танків продати за кордон. Адже Індонезія, звичайно, цих танків потребує більше, ніж Україна”, – йдеться в статті.

Згідно повідомлення, всього Артюшенко знайшов у армії 23 “зайвих” танка “Булат”, а крім того – виявив на обліку в Міноборони більше 500 танків Т-64Б, які після проведення ремонту і модернізації можна перетворити в танки “Булат” та відправити їх на експорт. “Скільки зброї було виведено зі Збройних сил за подібною схемою? Точна інформація відсутня”, – підсумовує автор.

Зазначимо Саламатін під час перебування в українській політиці запам’ятався постійною участю в бійках, що відбуваються в парламенті між опозицією і фракціями, які підтримували владу Партії регіонів.

Під час ратифікації Харківських угод про продовження оренди бази російського Чорноморського флоту в Криму він бився в перших рядах з опозиціонерами і кидався стільцями.

Його батько у 1990-х роках був міністром промисловості Казахстану. У 1991 році Дмитро Саламатін перебрався з Караганди в Москву, де працював на підприємствах, пов’язаних з енергетикою, постійно проживати в україні він почав лише з 1999-го року.