Шлюб змінює відносини з «зовнішніми» людьми, подружжя стають більш «острівними»

У сучасному суспільстві шлюб як і раніше вважається суспільним благом. Але чи це так?- запитує соціальний психолог Белла Депауло, інформують Патріоти України.

Історія науки повна передісторій, про які люди дізнаються через десятиліття. Наприклад, роль афроамериканок в космічній програмі США стала відомою після виходу фільму Приховані фігури.

Інший цікавий приклад – історія винаходу вакцини проти поліомієліту. У статті, присвяченій цьому, є такі слова:

«З 1945 по 1949 рік Ізабел Морган працювала в Університеті Джонса Хопкінса над проблемою створення вакцини проти поліомієліту при використанні убитих вірусів, які запускали б механізми імунітету».

Перше серйозне випробування вакцини пройшло успішно. Але...

«Ніхто в Університеті не звернув уваги на її роботу. Вакцина, яка використовує убиті віруси, чекала ще шість років – поки Джонас Солк не запропонував власну версію. Вона і була згодом поширена. Але до того було два катастрофічних роки спалаху епідемії, яка забрала життя тисяч дітей».

Це не просто колонка про ще одну жінку, чиї досягнення затьмарив чоловік, який прийшов пізніше і забрав собі всі лаври. Стаття називається «Ізабел Морган, поліомієліт і висока ціна шлюбу».

Роботу Морган згадали саме в контексті шлюбу. Вона кинула роботу в Університеті, оскільки вважалося, що жінка повинна «залишити роботу свого життя, і йти за чоловіком».

Читаючи статтю, я думала про те, чи є це виключно історією про шлюб 1950-х років, або ж до сьогоднішніх реалій це теж підходить?

Жінки, що вступають у шлюб сьогодні, користуються великим впливом на те, як розгортатиметься їх життя надалі, ніж півстоліття тому. Багато хто продовжує будувати кар'єру, а часом, у випадку з гетеросексуальними шлюбами, їх робота стає вирішальним чинником для вибору місця проживання пари.

Але все одно цікаво. Велика кількість досліджень показує, що шлюб змінює відносини з «зовнішніми» людьми. Вступивши в шлюб, люди стають більш «острівними». Наприклад, проводять менше часу з друзями та батьками. Дітей звинувачувати в цьому не варто – ті пари, у яких немає дітей, теж менше контактують з друзями, батьками, братами-сестрами і сусідами, ніж самотні люди. У соціологів є навіть таке поняття як «жадібний шлюб», що пояснює цю зміну в моделях поведінки.

Також дослідження показують, що одружені люди менше, ніж самотні, займаються волонтерською діяльністю. (Єдиний виняток – одружені люди частіше виступають в якості волонтерів, коли мова йде про релігійні групи.)

Чи проявляється «жадібність» сучасного шлюбу ще в чомусь? Наприклад, у висмоктуванні часу, енергії і відданості якимось іншим цілям, наприклад, науковим відкриттям? Якось я писала про те, що більшість впливових філософів були самотніми. Тим не менш, цей аргумент не був заснованим на систематичних дослідженнях і не відносився до сучасних філософів.

Але, можливо, відбувається протилежне: коли подружжя може розраховувати один на одного у виконанні деяких повсякденних справ, не роблячи цього поодинці (як доводиться багатьом самотнім людям), вони можуть звільнити час для якоїсь важливої роботи, що приносить користь всьому суспільству. А, можливо, тут і досі існує гендерний перехил, і чоловіки все частіше вивільняють час для роботи за рахунок вступу в шлюб, ніж жінки.

У сучасному американському – та й багатьох інших суспільствах шлюб як і раніше вважається суспільним благом. Але, може, не в усьому він такий хороший? Це питання явно непопулярне, але заслуговує нашої уваги.